Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся

Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся

Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся


Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся


Мукачево. Наш час. Невелика, але охайна кімната. Зі стелі рівномірно падає додолу яскраве світло. А за столом сидить чортова дюжина осіб, які, схилившись над розкритими книгами, запекло сперечаються про світ.

Про правду й брехню, про державу і людину, про долю та силу волі, про порядок та хаос.

Врешті-решт, навіть про мракобісся, яке заполонило Україну.

Ось такою незвичною виявилася презентація оновленої редакції фантастичного роману «Сади Хаосу», написаного видатним закарпатським письменником Михайлом Темновим. Все це дійство відбувалося 8 вересня 2018 року в приміщенні офісу Закарпатської організації партії «Соціалісти», регіональний лідер якої – адвокат Олексій Фазекош давно відомий своєю пристрастю до Книги в цілому, й до фантастики зокрема. Що вже казати, якщо О.Фазекош не лише написав передмову до роману, але й умовив свого товариша по партії – очільника «Соціалістів» Леоніда Кожару - проспонсорувати видання «Садів…».

Що ж, підтримка митців була проявом благородства у всі часи. Й політичні переконання тут ні до чого. Адже, як свого часу розповідав сам Олексій Андрійович, «мистецтво - це не заміна політичної діяльності, у нього інше завдання. Якщо ви хочете переконати людей у ​​своїй політичній позиції, то напишіть листівку або виступіть із промовою. А от якщо ви напишете фантастику, в якій будуть замасковані ваші політичні погляди, але все одно зможете змінити образ мислення людей, то це приголомшливо». І це дійсно так, бо наприклад особисто мені в нарадах марсіанського імператора зі своїми сенаторами вбачалися щорічні послання Президента до Верховної Ради. Тож, мабуть, невипадково, що в цей самий день в цих самих стінах одночасно відбувалася й інша презентація – за іронією долі теж оновленої версії – Центру журналістських досліджень, заснованого багато років тому Олексієм Фазекошем та Михайлом Темновим разом з найяскравішим журналістом-викривачем регіону Олегом Ладижцем.

Багато років тому статті Ладижця першими намагалися прочитати усі – від простих закарпатців до керівників області. І не завжди останнім було приємно побачити своє прізвище у розслідуваннях журналіста. Тоді ще ані про люстрацію, ані про НАБУ не чули, але намагалися у свій спосіб боротися проти мафії та корупції. Та після того як Олег Ладижець пішов у небуття, опікуватися діяльністю Центру перестали. Й ось 8 вересня стало другим Днем народження для Свободи слова у Закарпатській області. Відтепер одна з кімнат Мукачівського офісу партії «Соціалісти» завжди належатиме на безоплатній основі Центру журналістських досліджень. Однак, найголовніше, при цьому (Олексій Фазекош акцентував свою увагу на цій особливості неодноразово) діяльність Центру буде повністю незаангажованою і аполітичною. Або радше сказати мультиполітичною, бо буде сприяти розкриттю корупції та висвітленню резонансних подій на всіх рівнях, без уваги на політичні уподобання.

Ось так в один день в одному місці й зібралося три Свободи – Свобода Слова, Свобода Творчості й Політична Свобода, з чим присутні й поздоровили один одного, акцентувавши кожен увагу на своєму.

Так, Олексій Фазекош, окрім того, що привітав гостей свого офісу з відновлення роботи Центру журналістських досліджень, наголосив на тому, що ситуація зі свободою слова в Україні зараз носить катастрофічний характер. «Але журналістика має бути інструментом громадянського суспільства, бо головна місія журналіста — нести правду в суспільство». Й це дійсно так, бо журналіст — не просто підставка для мікрофона чи людина з диктофоном, яка передає інформацію. Журналіст — це той, хто, надаючи об’єктивну збалансовану інформацію, представляє певну позицію. Можливо, за західними стандартами це буде певна незбалансованість, але все-таки журналіст — також і громадянин. Він не може бездіяльно спостерігати, як коїться щось ганебне, при цьому кажучи, що просто передає інформацію. Писак, які переписують інформацію з прес-релізів, дуже багато, а бути готовим на певні жертви — це зовсім інше. Тому журналіст має навчитися ставити потрібні запитання і висловлювати свою позицію. Не може бути журналіст без позиції. А якщо хтось назве це заангажованістю, то значить, в Україні назріла потреба в принциповій журналістиці з позицією, з умінням відстоювати національні інтереси.

З такими думками погодилися й інші учасники презентації. Так, автор «Садів Хаосу» Михайло Темнов, звичайно ж, перш за все подякував представникам партії «Соціалісти» за неоціненну допомогу у виданні фантастичного роману, а потім наголосив на такому: «Щодо Центру журналістських розслідувань, то журналістика зараз загнана в глухий кут. Багато хто просто боїться братися за скандальні теми. І сподіваюсь, що робота Центру переломить цю негативну тенденцію».

Про дуже болючий і тонкий момент розповів і член політради обласної організації «Соціалісти» Сергій Носалюк, який до речі, допомагав у оцифруванні замальовок до книги. «Я впевнений, що багато людей дорікатимуть, що роман написаний російською мовою. Мовляв, у період війни з країно-агресором це є недоречним. Але з цього приводу я особисто можу зазначити, що війна райно чи пізно, але колись завершиться, а от мистецтво - вічне. І якщо український письменник пише російською мовою, це означає, що держави можуть вирішувати питання війни між собою, але не стравлювати між собою народи», - наголосив С.Носалюк. У цьому аспекті певну підтримку Сергієві надав й Олег Подебрій - журналіст, колишній прес-секретар УМВС Закарпаття: «На сьогоднішній день є катастрофічним той факт, що журналістику перетворили на пропаганду. Інколи навіть погана думка про партію влади чи президента ледь не перетворює журналіста на ворога держави. Так не повинно бути».

Певний привід для дискусії задав й Михайло Васильєв, спробувавши розрізнити фентезі та наукову фантастику та її відображення як у суспільстві, так і в політиці. З цього приводу Олексій Фазекош навіть пожартував: «Про «Сади Хаосу» не можна казати, що це якийсь чистий жанр, але я погоджуюсь, що зараз в Україні час темного середньовіччя, а виходить - перемагає темна фентезі».

Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся


Про певну фантастичність політичних перетворень порозмірковував і Юрій Кравчук: «Не слід забувати про те, що наші думки й твори можуть матеріалізовуватись. 10 років тому я спілкувався з одним письменником з Луганщини, який описав війну між Росією та Україною. Я тоді про таке навіть читати не хотів. Але ж ось як сталося».

Сьогодні при владі знаходяться інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся


Багато про що розмірковували того вечора у Мукачево, але кожного разу тема розмови все одно зводилася до одного питання: якою має бути сучасна еліта України? Куди заведе країну псевдоеліта? Тож наостанок не можу не навести заключне слово Олексія Фазекоша, який сказав наступне: «У нас державою сьогодні майже на всіх її рівнях керують інтелектуальні нікчеми, які сповідують мракобісся. Але в Україні, і в Закарпатті зокрема, ще живуть люди, які знають, чим Іван Франко відрізняється від Роберта Стівенсона, і добре розуміються на усіх глобалістичних процесах сучасного світу. Центр журналістських досліджень повинен стати незаангажованою громадською силою, здатною протистояти будь-яким зовнішнім зазіханням, та проявам сили зі сторони будь-якої політичної влади. І довести, що справжня журналістика здатна впливати на всі процеси в державі. Мракобісся буде переможене, а за інтелектом й інтелігенцією – майбутнє України».



Іван Правдін


http://zrada.today

12 09 2018