Василь Сувирда: Розважити публіку і керувати державою – це, мабуть, дуже далекі сфери діяльності одна від одної. Ч.01

Василь Сувирда: Розважити публіку і керувати державою – це, мабуть, дуже далекі сфери діяльності одна від одної. Ч.01

Василь Сувирда: Розважити публіку і керувати державою – це, мабуть, дуже далекі сфери діяльності одна від одної. Ч.01

Майже двогодинна розмова з головою правління Мукачівської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), заступником голови правління ЗТО УСВА, ветеран афганської війни, підполковником міліції у відставці, колишнього керівника карного розшуку Мукачівського МВ МВС України в Закарпатській області, а зараз з відомим закарпатським адвокатом, членом Ради адвокатів Закарпатської області Василем Сувирдою відбулася у затишній кав’ярні «Ківі», що в Мукачеві. Цікава була розмова. Торкалися багатьох тем: сучасна політика держави, тарифи на енергоносії, медична реформа, сучасний стан адвокатури тощо.


– Василю Йосиповичу, Ви готові до відкритою розмови про самі злободенні теми, які турбують наше суспільство?

-Так, звичайно. Після афганської війни, служби в міліції та теперішньої роботи адвокатом я вже, думаю, можу мати свою думку, як Ви вважаєте?

-Тоді перше запитання. Ви знаєте, що сьогодні в державі проходять масової акції протесту про драконівських тарифів на енергоносії. Недавно така акція протесту відбулася і біля адміністративного будинку Закарпатської обласної ради та облдержадміністрації. Не встигли громадяни вийти під адмінбудівлю, як, практично, майже в усіх закарпатських інтернет-ресурсах появилась офіційна інформація СБУ, про те ж ці та інші акції протесту в області організували спецслужби Росії. Там би мовити – «рука Москви».

-У практику наших спецслужб та й інших правоохоронних та державних органів уже ввійшло у звичну практику: якщо люди протестують проти непрофесійних, а інколи, просто, дурних дій влади, то акції протесту організовують «агенти Кремля». Так простіше, так легко можна пояснити свої антинародні дії. Це було при Порошенку і продовжується при Зеленському.

-Практично, кожна влада, яка стає до керма держави, через якийсь час повторяє своїх попередників, один в один, та й ще в гіршому варіанті.

–Так. колись до влади приходили професійні політики, які розкрадали державу, а тепер приходять «хлопчики», які ні в зовнішній, ні внутрішній політиці нічого ся не розуміють, але крають ще більш інтенсивніше, ніж попередники. Держава поступово втрачає свої ресурси і наступає той момент, коли вже красти нічого. Давайте піднімемо податки, піднімемо тарифи, в кінці кінців для бабки на зеленому ринку введемо касовий апарат. Народ у нас поки терпить, але до якогось часу. Для чого виходять підприємці на майдан? Для того, щоб просто вижити. Що само цікаве, що держава не зробила жодного кроку, щоб підтримати малий та середній бізнес. Адже підприємці на свій страх і ризик відкривають свої справи, наймають працівників, яким платять зарплату, тобто зменшують безробіття а й ще платять і податки. Якась дивна ситуація виходить в країні.

-Тобто тут сферу діяльності, яка найбільше дає находження в бюджет держава душить локдаунами, підвищеннями тарифів на енергоносії, касовими апаратами. Адже дуже часто підприємницька діяльність, особливо у сфері послуг, носить унікальний характер, до якої дуже важко, а інколи і не можливо, створити програмне забезпечення для касового апарату.

-Так, звичайно. Але в першу чергу підприємців треба забезпечити якісним інтернетом, щоб інформація з касового апарату оперативно поступала в податкову службу. Крім того, чи кожен підприємець може у нас купити касовий апарат? Треба ще наймати досвідчену людину, яка розуміється в використанні касового апарату, тому що кожна помилка в подачі звітності тягне за собою досить високі штрафи. А тепер відносно локдауну. То просто дурість. Басейни працюють, всякі бургери можна готовити на виніс, в магазині рядом з продтоварами, які продають, знаходяться промислові товари, які заборонено продавати. А таких фактів дуже багато. Невже це зменшить кількість захворювань коронавірусом. Думаю, що ні. Але після кожного такого «локдауну» банкротують і закриваються тисячі дрібних підприємств та підприємців і це при тому, що великі підприємства, в яких знаходиться сотні, а то і тисячі осіб, працюють. Дали підприємцям одноразову подачку – 8 тис. грн., з яких треба ще заплатити податки. І чи вистачає цих грошей, щоб оплати оренду? Адже дуже багато підприємців орендують приміщення для свого бізнесу. А з чого жити, з чого ще платити комунальні послуги? Не прості часи, а держава ще створює «умови», щоб було ще гірше. Це наслідки роботи молодих, в лапках, «професіоналів».

-Я вже в політиці досить давно, практично, з початку незалежності держави, бачив багато чого, мене важко здивувати. Але коли сьогодні молоді хлопці і дівчати з «зеленої» команди рапортую про свої «досягнення» і користуються лексиконом комсомольців моєї молоді, то ніяк не можу зрозуміти цю «спадковість поколінь». Звідки це береться, як Ви думаєте?

-Важко сказати. Ось ми з вами вибрали нову, молоду владу, яка, як ми думали, буде кращою від попередників, значно кращою. А вийшло що? На відповідальні керівні посади призначають шоуменів, артистів, ведучих різних телепрограм, фотографів, людей, які вчора пекли шашлик на Синевірському озері. Людей без елементарного управлінського досвіду, без елементарних знань в економіки, юриспруденції та інших наукових та господарських сфер, які конче необхідні керівнику.

-Свіжий факт. Недавно Зеленський призначив головою Черкаської облдержадміністрації ведучого пліткарської програми «Зірковий шлях», яка регулярно виходить на телеканалі «України», 30-ти річного Олександра Скічка. Симпатичний хлопчина. Може через 1-2 роки і стане керівником.

-А зараз як області жити, як вирішувати складні питання, які стали перед суспільством?

-Згадую роки доживання Радянського Союзу, коли на керівні посади в виконавчі та партійні органи ставили благонадійних людей, в основному істориків, які, крім елементарних знань з «Капіталу» Карла Маркса, не мали жодних знань з економіки та державного управління. Зараз, практично, ситуація повторюється. Тоді хоч була якась структуру партійного управління, а сьогодні, при відсутності ідеологічних партій, це пародія на управління.

-Той, хто хоч мало розуміється в політиці, розуміє, що той образ президента, який ми чекали, створився фільмами «Слуга народу» та образом ідеального українського президента Голобородька. А що вийшло в дійсності? Розбалансування управління державою. Не щоб краще, стало гірше і це на 30 – му році незалежності України. Сьогодні кучка олігархів створила собі президента. Чи може він бути самостійною фігурою? Думаю, що ні. Зеленський хороший актор, створив популярну розважальну програму «Квартал – 95». Розважити публіку і керувати державою – це, мабуть, дуже далекі сфери діяльності одна від одної.

Народ хотів нового президента – народ вибрав нового президента, може й непогано, як людину. Але, як казали французи: «свита робить короля». А яка «свита» у Зеленського? Практично, ні на одній ключовій посаді в державі ми не бачимо професіоналів, фахівців. Діє ленінський принцип: «кухарка може управляти державою». Сьогодні у «свиті» президента теж «кухарки»: шоумени, артисти, фотографи, журналісти. Чого вартий Іван Баканов, шоумен, керівник розважальної програми «Квартал-95», який зараз в чині лейтенанта керує Службою безпеки України. Можливо, дякуючи, непрофесійному керівництву СБУ, ми недавно мали черговий міжнародний скандал з Угорщиною через обшуки в голови угорської партії КМКС Ласло Брезовича та інших лідерів угорської меншини на Закарпатті?

-Добре, залишимо поки що цю тему. Давайте розкажіть, як професіонал, про реформу в міліції (поліції). Чи відбулись там, дійсно, реформи?

-Коли питати про реформу в поліції пересічного громадянина, то з 10 чоловік – 8 скаже, що реформи ніякої немає. Є видимість реформ, це так. Так, сьогодні поліція досить добре забезпечена формою, технічними засобами. Але чи може людина, яка прийшла з «вулиці» бути ефективним поліцейським? Два місяці навчання і зразу в патрульну службу. Патрульний цей той правоохоронець, який зустрічається на вулиці з проблемою, правопорушеннями, вони мають максимально зберегти місце злочину (правопорушення), щоб слідчі і експерти могли ефективно встановити причину самого злочину та його виконавців. Чи може мати відповідні професійні навики «двомісячний» патрульний? Риторичне запитання.

Раніше була чітко відпрацьована система патрульно-постових. Людина спочатку півроку вчилася, а потім стажувалась, через яке, практично, проходили всі міліціонери. Вивчалося, чи може даний міліціонер працювати постовим.

-Це, навіть, не офіцер?

-Ні, це рядовий, сержант. Міліціонер набирався певного досвіду. Працюючи в карному розшуку, як міг спертися на дільничних інспекторів, які вже багато років працювали на своїй дільниці. Дільничний інспектор знав кожного бомжа, кожен притон, знав неблагонадійних людей на дільниці, він був там справжнім правоохоронним господарем.

-Не можу не згадати легенду нашої міліції генерала – майора Віктора Русина, який пройшов всі ступені кар’єрного росту: постовий, оперативник і т. д.

-Так, Віктор Павлович – це професіонал високого класу. Дивуюсь, чому його професіоналізм влада не використовує. От приходить молодий фахівець, то де йому зараз набратися досвіду, практичного досвіду, а не тільки теорії яку вчать в академії.

-З вашої точки зору, чому так недолуго пройшла реформа? Не реформа, а не зрозуміло що.

-Я це називаю – недолугі роди. Ми тут прийшли нові і все старе викидуємо і починаємо з «чистого листа». Банально помінялась тільки форма, стало кращим матеріальне забезпечення. А чи прийшли професіонали? Ось в чому основне питання. Чи виконають вони ті завдання, які на них покладає суспільство, на яке тратяться великі кошти платників податків. Чи ефективно використовуються ці кошти? Ось, для прикладу, візьмемо Мукачево. Людина дзвонить в поліцію. Приходиться чекати, в кращому випадку, 30 хвилин. Чому? В патрульно-постової служби лише три машини. І це на місто з 85 тисячним населенням. Повідомлення теж має довгий ланцюг. Спочатку ми дзвонимо в колл-центр, який знаходиться в Ужгороді, а колл-центр дзвонить машині патрульних. Дуже добре, якщо патрульні приїзджають через дві години, потім патрульні оцінують ситуацію на місці події і за необхідності дзвонять черговому у відділ поліції, викликають опергрупу, яка теж може приїхати тільки через дві години. Тобто, якщо я свідок події і має якусь інформацію, то повинен чекати чотири години, щоб дати свідчення. Чи буде він так довго чекати?

-Так в чому реформа?

-Тільки в тому, що ми поміняли форму. Була міліція – стала поліція. І все. Розумію, що немає ідеальної реформи. Але, реформа – це завжди щось краще.

-Що Ви можете сказати ще про реформу охорони здоров’я, як пацієнт? Досить довго і непогано працювала система Симашко з ФАПАМи, дільничними лікарнями, центральними лікарнями, дільничним лікарем тощо. Це була система для бідної, розваленої після революції держави, яка називалася СРСР, це система безплатної медицини. І лікарі, порівняно, отримували непогані зарплати. Лікар і вчителі в селі були шанованими людьми. А що маємо зараз? Тепер що ми маємо? Якщо не маємо грошей, то беремо простирадло і йдемо на кладовище.

-З «реформованою» медицини я зараз більше стикаюся, як керівник спілки афганців. Хлопці звертаються по допомогу і я стараюся допомогти. Ще в Мукачеві лікувальні проблеми непогано вирішуються. Звертаюся до директора лікарні Євгена Мешко, то він старається допомогти, в місті існує безліч програм з допомоги хворим містянам. Значно гірша ситуація в області.

Хвора людина звертається до сімейного лікаря, який каже: прийдіть через три дні. Але я хвора людина і чекати не можу. Прихожу до лікаря через три дні і кажу, що я вже не можу терпіти, мене дуже болить. Лікар каже, що мабуть, треба звернутися до спеціаліста. Дивиться в комп’ютер і каже, що через три тижні в спеціаліста є вільне «вікно». Що робити мені цілих три тижні? Хочеш, не хочеш – виймаєш гроші і йдеш в приватну клініку, яких в області розплодилося більше, як грибів у лісі.

В державі не вистачає коштів на утримання необхідної кількості спеціалістів та на високоякісне і сучасне обладнання, а у приватника є все. Можливо для США така система ефективна, де діє страхова медицина, але тільки не в нас.

Є ще один цікавий момент – це статистика для коронавірусу. Вже тривалий час ми отримуємо дивну статистику: зареєстровано хворих 3-4 тис. осіб, а вилікувалось 10-12 тисяч. Що це означає? Ми просто не маємо нормальної статистики, ми, практично, не можемо пройти безкоштовне тестування. Треба платити солідні гроші – 900-1000 грн. Скільки людей в далеких селах перехворіли і не знають, що мали коронавірус? Цієї статистики ми не маємо.

Далі буде…

Степан Сікора

13 02 2021