«Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування»

«Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування»

«Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування»
Публікація Олесія Фазекоша в газеті "Закон і Бізнес"

Голова Ради адвокатів Закарпатської області Олексій Фазекош: «Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування»
«Сильна та незалежна адвокатура є невід’ємною складовою демократичного суспільства»

Орест ГАМСЬКИЙ
Напевне, мальовничі краєвиди Закарпаття самі по собі налаштовують на врівноважену та продуктивну працю. Адже в цьому регіоні часто проводяться різноманітні форуми та зібрання правничої спільноти. Наступного тижня тут зберуться представники органів адвокатського самоврядування. Напередодні цього заходу «ЗіБ» звернувся до голови ради адвокатів Закарпатської області Олексія ФАЗЕКОША, аби дізнатися, чи має адвокатура краю ті ж проблеми, що, наприклад, є в їхніх київських колег, і як сприймаються реформи, які проводяться у державі, з однієї з найвіддаленіших від столиці точок на карті України.
«Закарпатська єдність і монолітність — це однозначно краще, ніж київська вакханалія і деструктив»
— Олексію Андрійовичу, ви очолюєте РАЗО від дня створення, з 2012 року, і у березні вас знову обрано на цю посаду. Що для вас означає таке визнання колег? Чого більше в роботі голови ради адвокатів — представницьких функцій чи правозахисної діяльності?
— Моє повторне обрання на посаду голови ради адвокатів Закарпатської області — це не стільки
визнання якихось моїх особистих заслуг, скільки результат довіри нашій команді, котра ефективною роботою органів адвокатського самоврядування Закарпаття змогла завоювати підтримку адвокатської спільноти краю.
Що стосується моєї роботи як очільника ради адвокатів Закарпаття, то, дійсно, вона потребує багато часу. Взагалі як публічна людина, котра, крім юриспруденції, працювала у багатьох сферах (і в політиці, і в спорті), вважаю, що інформаційна складова публічності є невід’ємним компонентом успіху в будь-якій справі. Якщо ви помітили, то рада адвокатів Закарпатської області і я особисто системно працюємо в інформаційному просторі. Звичайно, це забирає багато часу, але моїй адвокатській практиці це не заважає.
Я трудоголік. Погано це чи добре — не знаю. Спірне питання. Але так вже сталося через певні обставини. Я, до речі, не одружений, так що сімейними проблемами не обтяжений. Навіть у суботу і неділю йду на роботу. У відпустці не був уже років 15. Відпочиваю тільки, займаючись спортом. Ще є хобі: колекціоную книги (у мене одна з найбільших бібліотек Закарпаття), картини. До речі, сам колись малював, працював художником.
— На офіційній сторінці РАЗО ви наголошуєте: «У нас немає так званої адвокатської опозиції». Хіба це добре? Адже, за загальним правилом, прогрес відбувається внаслідок боротьби протилежностей — груп людей, доктрин, ідеології.
— В принципі, загалом ви праві, я колись займався філософією. Ще відомий французький філософ Тейяр де Шарден писав: «Будь-яка замкнута система приречена на вимирання». Але є й інша майже аксіомна позиція: успіх у
будь-якій справі має базуватися на чіткому розумінні того, чого прагнеш, вмінні знайти однодумців, тобто сформувати команду, яка вміє системно, цілеспрямовано та ефективно реалізувати ті завдання, які вона ставить перед собою.
Без перебільшення скажу: вважаю адвокатуру Закарпаття прикладом для України. Нам вдалося завдяки згуртованості, колективізму (можливо, позначається специфіка регіону: маленькі міста, всі всіх знають) створити цілісну, ефективну модель. Адвокатура Закарпаття — це дружний, єдиний, монолітний колектив. У нас немає ніяких чвар та суперечок, уже немає жодних судових справ стосовно формування органів адвокатського самоврядування.
Найавторитетніші адвокати краю є членами органів адвокатського самоврядування, серед яких 4 заслужені юристи України: Петро Немеш, Віктор Отовчиць, Олександр Бондаренко, Іван Рибар, заслужений працівник освіти України, професор Хома Олексик. Крім того, ми займаємо принципову позицію з приводу того, що треба залучати молодь. І це, як ви бачите за публікаціями, ми робимо.
Скажіть, будь ласка, що краще: така згуртованість, яка є на Закарпатті, чи всі ті конфлікти, які є в Києві? Від одного регіону, який ніяк не може розібратися у своїх проблемах, у групах за інтересами, потерпає вся українська адвокатура. Не хочу глибоко занурюватися в це питання, але хай 10 разів пишуть, що закарпатська єдність і монолітність — це «кучмізм» чи «совковість», але це однозначно краще, ніж київська вакханалія і деструктив.
У своєму запитанні ви говорили про змагання доктрин та ідеології. Я вже писав про те, що у так званої адвокатської опозиції немає чіткого
бачення того, що вони хочуть, крім критики нинішнього стану справ у адвокатурі. Тобто це зовсім не змагання доктрин та ідеології, тому що не пропонується альтернативна програма, альтернативна модель, яка мала б бути успішнішою. А у нас в адвокатської спільноти є своє чітке бачення, якою адвокатура має бути і чого там не має бути, наприклад чвар.
«Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування»
— Змінами до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачені обмеження на зайняття керівних посад в органах професійного самоврядування: обрання на 2 роки і не більш як на два строки поспіль. Чи необхідні такі обмеження і чи буде достатньо часу, аби досягти тих цілей, які кандидати на такі посади анонсують перед обранням?
— По-перше, ніхто ще не бачив остаточного варіанта змін до цього закону. Що стосується проекту, який розміщений на офіційному сайті Ради з питань судової реформи, то я в деяких своїх публікаціях (зокрема «Адвокатура має бути аполітичною, незалежною та самоврядною» в журналі «Бюлетень Асоціації адвокатів України» №3/2016) виклав низку різко критичних зауважень. І це не є виключно моїми індивідуальними судженнями, а швидше коротким синтезом колективної думки адвокатів Закарпаття, виробленої та сформульованої в ході обговорення проекту цих законодавчих змін.
Правовий аналіз окремих положень запропонованого проекту, зокрема в частині обрання органів адвокатського самоврядування, показує, що він може спричинити чимало правових колізій, які призведуть до
нескінченних, довготривалих судових спорів, у яких загрузне і втратить дієздатність адвокатське самоврядування. Я вже викладав свої думки з приводу того, що запропонована виборча модель формування органів адвокатського самоврядування являє собою гірший варіант виборчої моделі формування органів місцевого самоврядування і депутатів місцевих рад.
Зокрема, дивує скорочений термін обрання голів та членів рад і кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Уявімо собі, чим будуть ці два роки для новообраних: рік судових спорів, рік підготовки до наступних виборів і «занурення» в механізми роботи органів адвокатського самоврядування. От і весь доробок, а на порозі вже нові кандидати…
Візьмімо аналогію з депутатами місцевих рад, якщо вже пропонується, по суті, багато в чому тотожна модель. Вони обираються на 5 років, і це цілком логічно, адже такий термін є достатнім для реального напрацювання результатів. Може, такий строк варто встановити для органів адвокатського самоврядування?
— Що ви запропонували б змінити у профільному законі? Чого не вистачає адвокатам для того, аби ефективно здійснювати захист клієнта?
— В одній статті чи інтерв’ю, враховуючи його лаконічність, важко викласти всі свої критичні зауваження та судження. Але скажу тільки одне: не можна розвивати адвокатське самоврядування, яке в нас перебуває на етапі становлення, не лишивши йому самостійності навіть у таких технічних питаннях, як форма голосування.
Крім того, чинний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у своїй основі має
прогресивний характер. Нарешті в Україні створено самоврядну професійну організацію — НААУ, і це є очевидним проривом та цілком відповідає вимогам європейського співтовариства, прогресивному баченню моделі цього правозахисного інституту. Хоч би як критикували НААУ, але вже сформовано систему адвокатського самоврядування, а її керівні органи за вже майже чотири з половиною роки свого існування довели свою ефективність. Це є очевидним і визнається більшістю адвокатів.
Тому, попри намагання певних зацікавлених груп змінити закон, реформи у сфері адвокатури повинні мати виключно характер внесення доповнень чи змін, спрямованих на посилення її незалежності від держави, унеможливлення впливу на неї, захисту професійних прав адвокатів, введення так званої адвокатської монополії, розв’язання соціальних та професійних питань, оподаткування тощо. Треба вдосконалювати те, що маємо, а не знову вдаватися до хаотичного реформування цього правового інституту.
Для прийняття закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» знадобилося майже 10 непростих років колективної реформаторської праці адвокатів. Безперечно, є суспільний запит та нагальна необхідність продовжувати ці реформи, а не просто їх, так би мовити, «заговорити».
Сильна та незалежна адвокатура є невід’ємною складовою демократичного суспільства, носієм гуманістичних цінностей та віддзеркаленням європейського бачення моделі функціонування будь-якої правової держави.
«У нас є порозуміння з представниками судової системи»
— Вже за півроку адвокатська монополія дістанеться й судів апеляційного рівня.
На Закарпатті адвокати готові до цього?
— Останній з висновків Конституційного Суду стосовно реформи системи правосуддя дає надію адвокатурі на «світло в кінці тунелю». Вперше гарантії ефективного функціонування адвокатури закріплені на конституційному рівні. Про це треба говорити як про очевидне досягнення. І тут я категорично не згодний з критиками адвокатської монополії, хоча й не дуже люблю, коли застосовують цей термін у такому контексті.
— У регіоні наразі 126 суддів, тобто майже кожного можна знати особисто. Судді Закарпаття чимось відрізняються від служителів Феміди в інших регіонах? Зокрема, в частині довіри до них. Ви особисто довіряєте суддям регіону?
— Вважаю, що в цілому фаховий рівень закарпатських суддів досить високий. Так, Апеляційний суд Закарпатської області очолила Ганна Фазикош (одразу зазначу, що це не моя родичка), яка є надзвичайно професійним юристом. Вона представляла цю установу на всіх адвокатських заходах, що проводилися РАЗО: семінарах, конференціях, круглих столах тощо. Дуже добре, що в нашої адвокатської спільноти є порозуміння з представниками судової системи.
Одночасно зауважу: так склалося, що є повага до адвокатури з боку всіх правоохоронних структур Закарпаття. Наприклад, прокурор області Володимир Гаврилюк теж бере участь у наших заходах, з повагою ставлячись до адвокатської спільноти. Можливо, Закарпаття має свою специфіку як невеликий і спокійний регіон, але в нас немає очевидних утисків прав адвокатів з боку правоохоронців. У нас не тільки судові та правоохоронні органи, а й органи державної влади та місцевого самоврядування
конструктивно співпрацюють з адвокатами та адвокатськими органами самоврядування.
Прикладом поваги може слугувати той факт, що на День адвокатури привітати нас прийшли не тільки керівники всіх регіональних судових та правоохоронних органів, а й голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль, який, до речі, є заслуженим юристом України, та голова Закарпатської обласної ради Михайло Рівіс.
— Як будуєте відносини із суддями і що радите колегам у цьому контексті? Чи практикуєте подання скарг до Вищої ради правосуддя, аби суддя «не розслаблявся»?
— Переконаний, що згадані заходи мають застосовуватись у крайньому випадку, швидше потрібно йти процесуальним шляхом і оскаржувати саме рішення. А подавати скаргу до ВРП можна тільки у випадку скасування такого рішення та визнання його неправосудним. Хоча це дискусійне питання.
Є багато прикладів грубих процесуальних порушень, у кожному конкретному випадку треба підходити індивідуалізовано. Тож відповім: у моїй адвокатській практиці таких скарг не було.
«Ті реформи, які зараз проводяться, мають безсистемний характер»
— Чи є впевненість у тому, що в результаті так званої судової реформи лави служителів Феміди поповнять виключно найкращі та найдоброчесніші?
— У мене такої впевненості немає. Реформа судової влади в той спосіб, в який вона проводиться, тим більше з довільним трактуванням та інсинуаціями довкола неї, має (і це потрібно визнати) загрозливий характер. Аж
до повного розвалу судової системи, на залишках якої буде зведено модель, керовану в режимі пострадянського «телефонного» права.
За всіх недоліків та очевидного корупційного ухилу більшість суддів є людьми фаховими та порядними. Вони не кращі й не гірші за інших, вони є представниками реального українського соціуму з менталітетом цього соціуму. Демонізація судового корпусу — на совісті популістів, упереджених критиків та правників, які бачать проблему з погляду лише свого місця професійного перебування.
Головними компонентами реформи мало б стати встановлення дієвих механізмів контролю суспільства за діяльністю судів та високий професіоналізм суддів. Суддя передусім має бути фахівцем. До речі, і європейські інституції, хоч як не намагалися б усі охочі спотворити їхні висновки, категорично виступають проти огульної люстрації, заміни (називайте як завгодно) всієї судової системи та судового корпусу. Не все в наших суддях та судовій системі так погано, як це малюється. Крім того, я не впевнений, що запропоновані реформи, принаймні у відомому їх варіанті, матимуть своїм наслідком покращення цієї системи.
— Чи бачите результат проведеної реформи правоохоронних органів, прокуратури? Чи стали вони професійнішими?
— Ті реформи, які зараз проводяться, з моєї точки зору, мають безсистемний характер. А реальних, а не декларативно удаваних результатів дуже мало. Все це може призвести до вакууму правової системи та поширення правового нігілізму.
Під час трансформування потрібно керуватися принципом: не народ існує для держави, а держава — для народу, і будь-які державні
інститути повинні служити інтересам наших громадян. Відповідно, потрібно мати в будь-яких реформах їх цілісне, концептуальне бачення. Спостерігаючи за результатами реформування правової системи нашої держави, я такого цілісного підходу не бачу, як не бачу й позитивних результатів. Реформи повинні привести до того, що Україна стане правовою державою, і саме справедливість має бути орієнтиром для цих реформ.
«Конкуренція сама відсіє тих, хто не зможе надавати якісні послуги»
— Ви прийшли в адвокатуру в доволі зрілому віці — майже в 40 років. Це був вимушений крок до самозайнятої діяльності чи свідомий вибір саме правозахисної ниви?
— Юриспруденцією почав займатися значно раніше. В 1999 році дорогу в юридичну практику дав мій учитель, в якого я набував практичних навичок, — відомий закарпатський адвокат, заслужений юрист України, голова Мукачівського міськрайонного суду у відставці Іван Рибар. В 2002-му я був юристом Мукачівської територіальної виборчої комісії, інтереси якої представляв, опонуючи в судах таким відомим фахівцям, як Юрій Кармазін, Роман Зварич, та іншим. Тож юридичний досвід здобув набагато раніше від статусу адвоката. Також хотів би сказати, що є категоричним противником будь-якої вузької спеціалізації, у тому числі в юриспруденції. Вважаю, що досягти значних успіхів у будь-якій галузі може тільки глибоко ерудована людина. Іноді читання творів, приміром військового теоретика та історика фон Клаузевіца, може стати в пригоді та бути більш важливим, ніж знання тих чи інших законів. Ми живемо в складному глобалістичному світі ХХІ століття, який вимагає гнучкості мислення та вміння оперативно
реагувати на кожну життєву ситуацію, у тому числі у професійній сфері.
— Згідно з реєстром на Закарпатті видано понад 1100 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Чи не забагато для регіону з населенням менш як 1,3 млн? Який сьогодні попит на адвокатські послуги в регіоні і, головне, яка платоспроможність клієнтів?
— Ви самі знаєте, яка зараз економічна ситуація в державі. Відповідно, впала платоспроможність населення, в тому числі у сфері юридичних послуг. Пам’ятаєте: жити в суспільстві й бути вільним від суспільства неможливо? Це стосується будь-якого ринку. А юридичні послуги (хочемо ми цього чи ні) — це теж ринок.
Конкуренція сама відсіє тих, хто не зможе надавати якісні послуги. І не треба жодним чином штучно ускладнювати доступ до професії. Навпаки, процедура отримання адвокатського свідоцтва має бути максимально демократичною та прозорою.
— У квітні вас нагородили «Орденом Честі» та присвоїли титул «Великий українець» у номінації «Людина, яка зробила світ кращим». Що ви порадили б читачам «ЗіБ», особливо молодим юристам, які також мріють зробити цей світ кращим?
— Найголовніше, що має бути в будь-якій професії, — це наполегливість та віра у свої сили і свою мету. Згадую, коли у 1992 році очолював Закарпатську федерацію східних єдиноборств і кікбоксингу, мені подарували колеги-тренери із Черкас під час мого суддівства першого чемпіонату України з повноконтактного карате книгу про Мохаммеда Алі. У ній він згадує, що у 1972-му бився на рингу з Джо Фрейзером, обоє вважалися непереможними. М.Алі теж вважав
себе непереможним. Але Джо побив Мохаммеда, продемонструвавши нищівний удар лівою в щелепу — просто у великий усміхнений рот. М.Алі був надзвичайно принижений, але саме звідси й почалася його велич.
Усі програють, але саме це допомагає професійно зростати. Так воно і сталося. І поки М.Алі переживав своє приниження з набряклим обличчям та розбитим носом, ті, хто його любив, стали його любити як ніколи раніше, тому що він зустрів своє приниження як чоловік. Оце і є справжній секрет успіху в моєму розумінні.
Тому раджу своїм молодим колегам саме наполегливості та віри у свої сили і свою мету.

17 05 2017